Раиса Татаркова

Раиса Татаркова

Моя малая родина - Донбасс. Родилась в Донецкой области, закончила исторический факультет Луганского педагогического  института. Преподавала историю, право и философию в школах Херсона, где проживаю и сейчас. Писать стала в очень зрелом возрасте и совершенно случайно. Член литстудии "Парус надежды". Мой литературный наставник - писатель Леонид Марченко. Именно он научил меня писать. Дипломант и лауреат литературного конкурса им. Бориса Лавренёва. Первая моя публикация появилась в журнале "Отражение". Люблю писать для детей, являюсь одним из авторов литературно-художественного детского издания "Настенька". 
Эл. почта: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

cat 3

Кот пошил четыре тапки

На свои четыре лапки:

Две – для левых, две – для правых.

Потрудился он на славу.

enott

Світить сонце променисте,

Лопотить капусне листя,

Стигнуть моркви корінці

На городі у зайців.

svr 2  

1

Невеличкий, головатий,

Чорний-чорний і вусатий

Задерика і хитрун

Що не день кричить Цвіркун

kolubeln  

Закотилось сонечко,

Нічка настає.

Спи, маленька донечко,

Сонечко моє.

 

Жовтоока зірочка

З небом розмовля.

  kastryulya

Із-під кришки пара в’ється,

Булькає, кипить.

Я ось-ось уже, здається,

Доварю за мить

Не картоплю і не борщик,

27 июль/ 2018

Букет

zvetu

Путь до палисадника

Недалёк.

Вот ромашка, колокольчик,

Василёк.

18 июль/ 2018

Черешні

vishnl

Вранці Василь Петрович вийшов на ганок. День обіцяв бути чудовим: ясне сонечко, легенький вітерець і приємна вранішня прохолода. Як завжди, дід пішов у садок подивитися, чи достигли черешні. Три дерева, вкриті червоними і рожево-жовтими ягодами були його і радістю, і гордістю (бо таких сортів не було ні в кого з сусідів), і непоганим заробітком. Але гарний настрій діда як рукою зняло, коли він поглянув на дерева: декілька гілок були зламані, на них де-не-де безпомічно висіли соковиті ягоди. Серце защеміло від болю.

son 3

Туп-туп-туп... Із дитячої кімнати у батьківську спальню прибігла донечка Тетянка і торкнулася маминого плеча:

-Мамо, мені не спиться. Можна я до тебе під ковдру залізу?

-Залазь, тільки не розбуди татка, бо він дуже втомився за день, - сонним голосом обізвалася мама. – А чому це ти не можеш заснути?

05 июль/ 2018

Калюжа

kal

Сестрички Наталка і Тетянка сиділи в альтанці і ретельно зафарбовували картинки у книжці-розмальовці, кожна – у своїй і своїми фарбами. Це була гра: хто швидше і гарніше розфарбує картинку. А картинки були однаковими, як і книжки, як і фарби. Та й дівчатка теж були однаковими, як дві краплі води, адже вони – близнюки. Мама і одягала своїх доньок однаково: на обох сестричках були рожеві платтячка з барвистими метеликами, а волосся прикрашали шпильки у вигляді пташки. Розрізнити дівчаток було дуже непросто.

zamok

Легкий вітерець підганяв теплі морські хвилі, які ліниво накочувалися на берег. Час був ранній, та на пляжі вже зібралося чимало відпочиваючих, серед яких були і киянки – мати і донька. Вони вже встигли скупатися, позагоряти на сонці, а тепер розкривали великі парасолі над своїми лежаками. Дівчинка вперше приїхала на море і виглядала дуже щасливою.

Страница 1 из 2