Заховалось за штучними квітами
Сніговія тужіння сумне...
Фотографії, дати і літери...
І чи є те життя неземне?..
Гнуться долу дерева, мов моляться.
Заміта завірюха стежки.
Сніг мережить село і околиці.
Сплять навіки під снігом батьки...
Що вам сниться під співи хурделиці?
І чи взимку не холодно вам?
Ваші долі читаючи, стелеться
Сніг колючий, підвладний вітрам.
Комментарии
Близкие наши люди уходят, опадают, как осенняя листва с дерев, и их ветви остаются голыми... Тяжело нам, неуютно, зябко без наших близких. И некому нас уже сореть своим теплом. Но что делать? Без смерти жизнь на этой Земле невозможна.
RSS лента комментариев этой записи