Раиса Татаркова

Раиса Татаркова

Моя малая родина - Донбасс. Родилась в Донецкой области, закончила исторический факультет Луганского педагогического  института. Преподавала историю, право и философию в школах Херсона, где проживаю и сейчас. Писать стала в очень зрелом возрасте и совершенно случайно. Член литстудии "Парус надежды". Мой литературный наставник - писатель Леонид Марченко. Именно он научил меня писать. Дипломант и лауреат литературного конкурса им. Бориса Лавренёва. Первая моя публикация появилась в журнале "Отражение". Люблю писать для детей, являюсь одним из авторов литературно-художественного детского издания "Настенька". 
Эл. почта: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
27 нояб/ 2018

Поверніться...

povern

Батькам...

Поверніться, рідні, поверніться!

Де ви там? В яких тепер краях?

Подивіться, любі, подивіться,

Як квітують трави у полях,

23 нояб/ 2018

Рева

reva

Розділ 1

«Няв! Рятуйтеся, хто може! —

Вискочив із хати кіт. —

Няв! Потоп почнеться схоже!»

І прожогом — до воріт!

19 нояб/ 2018

Нечупара

neshupara

«Не людина й не примара,

Не тварина і не птах —

Я великий Нечупара,

Неохайний просто жах!

cat 3

Кот пошил четыре тапки

На свои четыре лапки:

Две – для левых, две – для правых.

Потрудился он на славу.

enott

Світить сонце променисте,

Лопотить капусне листя,

Стигнуть моркви корінці

На городі у зайців.

svr 2  

1

Невеличкий, головатий,

Чорний-чорний і вусатий

Задерика і хитрун

Що не день кричить Цвіркун

kolubeln  

Закотилось сонечко,

Нічка настає.

Спи, маленька донечко,

Сонечко моє.

 

Жовтоока зірочка

З небом розмовля.

  kastryulya

Із-під кришки пара в’ється,

Булькає, кипить.

Я ось-ось уже, здається,

Доварю за мить

Не картоплю і не борщик,

27 июль/ 2018

Букет

zvetu

Путь до палисадника

Недалёк.

Вот ромашка, колокольчик,

Василёк.

18 июль/ 2018

Черешні

vishnl

Вранці Василь Петрович вийшов на ганок. День обіцяв бути чудовим: ясне сонечко, легенький вітерець і приємна вранішня прохолода. Як завжди, дід пішов у садок подивитися, чи достигли черешні. Три дерева, вкриті червоними і рожево-жовтими ягодами були його і радістю, і гордістю (бо таких сортів не було ні в кого з сусідів), і непоганим заробітком. Але гарний настрій діда як рукою зняло, коли він поглянув на дерева: декілька гілок були зламані, на них де-не-де безпомічно висіли соковиті ягоди. Серце защеміло від болю.

Страница 2 из 3