Як буяють, цвітом рясно вкриті,
Навесні замріяні сади,
Як палає сонце у блакиті,
Як схилились верби до води,
Як працюють невгамовні бджоли...
Світ живе, радіє, він не згас.
То невже, скажіть, невже ніколи
Не побачу, дорогенькі, вас?
Звісно, є мене за що картати...
На одну, хоча б, єдину мить
Завітайте до моєї хати,
Сядьте поруч, хочете – сваріть.
Тільки б вас побачити, почути,
Линути до вашого тепла,
Пригорнутись і любов відчути,
Як тоді, коли була мала...
Як ви там, куди доріг немає?
Розкажіть про себе уві сні.
Добрі, чуйні, золоті, благаю:
Передайте вісточку мені...
Комментарии
RSS лента комментариев этой записи