11 авг/ 2018

Чому пропала пісенька Избранное

Автор
Оцените материал
(1 Голосовать)

svr 2  

1

Невеличкий, головатий,

Чорний-чорний і вусатий

Задерика і хитрун

Що не день кричить Цвіркун

На своїх комах-сусідів

Й рано вранці, й по обіді:

«Забирайтесь геть, кажу,

Я тут нірку стережу!

Швидко з вами розберуся:

Відкушу і лапки й вуса!

Підійдіть лише на крок –

Буде вам тоді урок!»

Що ж у нього там за нірка?

Просто спальня і комірка!

Навіть ліжка в ній нема!

То чого кричать дарма?

Неприємно аж дивитись:

Дійсно кидається битись!

Заспокоївшись, сидить

На подвір’ї  і сюрчить.

Так не стало в нього друзів

У траві на всьому лузі.

Ціле літо, від весни,

Всі сусіди-цвіркуни

Оминають знову й знову

Двір та нірку Цвіркунову.

 

2

Неймовірна новина,

Вмить поширилась вона:

Від смеркання і до рання

Оголошено змагання

На найкращого співця,

На музику-молодця!

Загорілись на землі

Світлячки, мов ліхтарі.

Ось пеньок – велика сцена -

Кругла, ніби-то арена.

Вже злетілись уночі

На змагання глядачі:

Тут метелики яскраві

І комарики пискляві,

Кажани уже летять.

Жаб зібралось двадцять п’ять.

Ось жюрі, ось конкурсанти –

Віртуози-музиканти

Артистичні Цвіркуни.

Раді святу і вони.

Довго ждати не прийшлося,

І змагання почалося.

Ось по черзі пустуни,

Голосисті цвіркуни,

Та й на сцені виступають,

Пісеньки свої співають.

Чутно крики: «Браво!», «Біс!».

Хто на гілочку заліз

Й крильця опустив безсило,

Бо його не запросили?

Це знайомий наш Цвіркун –

Забіяка і дикун.

Чути оплески не хоче,

Застилають сльози очі...

«Я найкращий все одно!

Знають це усі давно.

Ну й нехай собі співають!

Переможця вже вітають?!

Розкричались: «Браво!», «Біс!».

Чи й не видатний артист!

Просто гонору багато!

Ось потрібно як співати!

Слухайте мене тепер!»

Й крильця він свої потер,

А мелодії немає,

Більше «скрипка» не співає!

Знову крильця підніма:

Пісні все одно нема!

І заплакав він щосили,

Мов бджола його вкусила:

«Гірко-гірко плачу я,

Де ж ти, пісенько моя

Мелодійна і крилата?»

І прибігли всі зі свята

На подвір’я Цвіркуна,

Розбишаки й ...плаксуна.

«Заспокойся, наш сусіде!

То які у тебе біди?

Може, досить вже ревти?

Чим тобі допомогти?»

«Пісенька моя пропала!

Ще такого не бувало...

Без своїх смичка і струн

Я тепер вже не Цвіркун...»

«Годі плакати! Не кисни!

Попроси вернутись пісню!» -

Радять жаби й цвіркуни,

Комарі і кажани.

«Не жалійте: я поганий

І не гідний я пошани...

Прошу, вибачте мене!

Певен, злість моя мине.

Повертайся, пісне, прошу!

Чесно, стану я хорошим!»

Крильця швидко піднялись,

Й нотки ніжно полились!

Всі зраділи дуже-дуже:

«Гарна пісня! Чуєш, друже?

Хоч і трішечки сумна...»

Всі вітають Цвіркуна.

Те, що сталося – не марно,

Бо Цвіркун відтоді гарний!

Прочитано 523 раз Последнее изменение 16 авг/ 2018
Раиса Татаркова

Моя малая родина - Донбасс. Родилась в Донецкой области, закончила исторический факультет Луганского педагогического  института. Преподавала историю, право и философию в школах Херсона, где проживаю и сейчас. Писать стала в очень зрелом возрасте и совершенно случайно. Член литстудии "Парус надежды". Мой литературный наставник - писатель Леонид Марченко. Именно он научил меня писать. Дипломант и лауреат литературного конкурса им. Бориса Лавренёва. Первая моя публикация появилась в журнале "Отражение". Люблю писать для детей, являюсь одним из авторов литературно-художественного детского издания "Настенька". 

Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Комментарии   

0 # Раиса Татаркова 13.08.2018 15:48
Спасибо, подумаю!
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
0 # Владимир Кучеренко 13.08.2018 07:39
Надо бы добавить какой-нибудь эпизод, где бы он свершил какое-нибудь хорошее дело. Тогда бы сверчок перевоспитался не на словах, а на деле. Короче, надо ему потрудится, чтобы снова к нему вернулось мастерство... :-)
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
0 # Раиса Татаркова 12.08.2018 09:07
Это уж точно! Спасибо, Николай, за комментарий!
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
0 # Николай Довгай 11.08.2018 16:09
Хорошо, хоть этот сверчок перевоспитался на радость всем лесным и луговым комахам. Совершил, так сказать, духовный подвиг, осознал всю глубину своего падения. Нашел силы преодолеть свое раздутое эго. А это - ой как не легко. Тут без слез да раскаяния и точно никак не обойтись. И коллектив вокруг него подобрался добрый, сплоченный, не помянул зла, но пришел на помощь. Вот бы и нам, людям, научиться быть такими же у этого сверчка и его полевых обитателей. ;-)
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить