13 июль/ 2018

Ходить сон за вікном Избранное

Автор
Оцените материал
(1 Голосовать)

son 3

Туп-туп-туп... Із дитячої кімнати у батьківську спальню прибігла донечка Тетянка і торкнулася маминого плеча:

-Мамо, мені не спиться. Можна я до тебе під ковдру залізу?

-Залазь, тільки не розбуди татка, бо він дуже втомився за день, - сонним голосом обізвалася мама. – А чому це ти не можеш заснути?

-Не знаю. Мабуть мій сон ходить десь за вікном і не хоче заходити у хату, - пошепки відповіла Тетянка.

-Зрозуміло. А знаєш, що треба робити, щоб він прийшов? – запитала мама, остаточно прокинувшись.

-Що?

-Потрібно порахувати овечок.

-Як це? Де ж їх узяти? – здивувалася Тетянка.

-Їх треба просто уявити, заплющивши очі! Уяви собі зелений луг з соковитою травою, а на лузі пасеться безліч овець з білою вовною і закрученими ріжками. Уявила?

-Так!

-А тепер починай їх рахувати. Коли нарахуєш сто овець, одразу заснеш, - пояснила мама.

-Угу! – відповіла донька. Вона на кілька хвилин замовкла, а потім пожалілася: - Я не можу їх, мамо, порахувати: вони ходять по траві туди-сюди, а барани навіть б’ються!

-Оце так! – тихенько засміялася мама. – Тоді порада така: уяви собі довгу огорожу, через яку вівці стрибають і йдуть собі далі ланцюжком по дорозі. От як тільки перша вівця розженеться і стрибне - одразу починай рахувати. Зрозуміла?

-Угу!

Знову кілька хвилин донечку не було чутно, а потім вона несподівано весело засміялася. У ліжку неспокійно перевернувся тато.

-Тс-с! – зашепотіла мама. – Тихше. Ну що на цей раз сталося, Тетянко? Чому ти смієшся?

-Ха-ха-ха! – не могла стриматися донька. – Через огорожу почали стрибати тигри!

На цей раз розсміялася і мама:

-Та ти що? Оце так! То хутчій рахуй тигрів!

-Угу! – припинивши сміятись, відповіла Тетянка.

На якийсь час знову запала тиша, а потім знов залунав дзвінкий доньчин сміх:

-Мамо, мамо! Один тигр упав у канаву і так смішно дригає лапами! Він хоче здертися угору до інших тигрів, а у нього це не виходить.

Мама засміялася так голосно, що на цей раз тато таки прокинувся.

-Що сталося? Чого ви регочете? – невдоволено сказав він. – Ніч же надворі!

-Так-то воно так! От тільки наш сон ходить десь за вікном! І ми не можемо заснути, - відповіла мама.

-Ну то порахуйте овець! – буркнув тато.

Гучний регіт, який наповнив кімнату після цих слів, змусив його остаточно прокинутися. Мама з донькою сміялися так, що, здавалося, вже не зможуть зупинитися.

-Та що це з вами!? Ви що, подуріли? – сердито вигукнув тато.

-Ходімо на кухню, - запропонувала мама Тетянці, - а то нам ще на горіхи дістанеться. Поп’ємо чаю з тістечками, побалакаємо, адже все одно не спимо.

Через півгодини після духмяного чаю і солодких тістечок і мама, і Тетянка нарешті поснули. А вранці, коли мама розповіла татові нічну історію з вівцями та тиграми, сміявся вже він, а потім цілком серйозно сказав, звертаючись до дружини:

-А знаєш, це ж чудово, що у нашої доньки така багата уява. Це свідчить про те, що вона творча особистість. А творчого підходу вимагають абсолютно усі професії. То ж у нашої донечки у майбутньому, яку б спеціальність вона не обрала, усе буде гаразд!

А вам, діточки, коли-небудь доводилося рахувати овечок (чи слоників, чи ще когось), щоб заснути? Що ви тоді побачили? Які несподівані картинки намалювала ваша уява?

Прочитано 318 раз Последнее изменение 13 июль/ 2018
Раиса Татаркова

Моя малая родина - Донбасс. Родилась в Донецкой области, закончила исторический факультет Луганского педагогического  института. Преподавала историю, право и философию в школах Херсона, где проживаю и сейчас. Писать стала в очень зрелом возрасте и совершенно случайно. Член литстудии "Парус надежды". Мой литературный наставник - писатель Леонид Марченко. Именно он научил меня писать. Дипломант и лауреат литературного конкурса им. Бориса Лавренёва. Первая моя публикация появилась в журнале "Отражение". Люблю писать для детей, являюсь одним из авторов литературно-художественного детского издания "Настенька". 

Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Другие материалы в этой категории: « Калюжа Мишка на севере, начало »

Комментарии   

0 # Раиса Татаркова 25.07.2018 10:27
Спасибо, Николай!
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
0 # Николай Довгай 13.07.2018 18:57
Если воображение рисует светлые картинки - значит, и на душе светло. А светло там, где чисто: где мир, согласие и любовь.
В семье девочки - атмосфера любви. И это тепло останется с ней на всю жизнь, ведь ничто не проходит бесследно. :-)
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить