05 июль/ 2018

Калюжа Избранное

Автор
Оцените материал
(1 Голосовать)

kal

Сестрички Наталка і Тетянка сиділи в альтанці і ретельно зафарбовували картинки у книжці-розмальовці, кожна – у своїй і своїми фарбами. Це була гра: хто швидше і гарніше розфарбує картинку. А картинки були однаковими, як і книжки, як і фарби. Та й дівчатка теж були однаковими, як дві краплі води, адже вони – близнюки. Мама і одягала своїх доньок однаково: на обох сестричках були рожеві платтячка з барвистими метеликами, а волосся прикрашали шпильки у вигляді пташки. Розрізнити дівчаток було дуже непросто.

Першою закінчила свою роботу Тетянка і, розмахуючи радісно книжкою, закричала:

-Я перемогла!

-А-ну покажи! – попросила Наталка і, прискіпливо роздивившись малюнок сестрички, погодилась: - Перемогла...

-Ти домальовуй, - задоволено сказала Тетянка. – А я поки що зроблю паперовий кораблик.

Коли Наталка закінчила роботу, вона запропонувала:

-А ходімо на вулицю! Пустимо твій кораблик у калюжу. Чи попливе?

Дівчатка вибігли за хвіртку і за мить присіли біля великої калюжі, яку учора «наплакав» дощ.

-Давай, ти будеш пускати кораблик до мене, а я до тебе, - сказала Тетянка і, опустивши кораблик у воду, підштовхнула його.

-Пливе-пливе-пливе! – дівчатка разом заплескали у долоні. Вони не помітили, як на вулицю вийшов сусід Мишко – місцевий задерика. Побачивши дівчат, він розігнався і плигнув обома ногами у калюжу. На усі боки полетіли брудні бризки і рясно всілися на плаття сестричок.

-Ха-ха-ха! – реготав Мишко. – Тепер у вас і плями на одежі однакові! Бавляться у калюжі, дурненькі!

-Навіщо ти це зробив? – сердито запитала Наталка.

-Ми поскаржимося татусеві, - пригрозила Тетянка, ледь не плачучи.

-Ой, як страшно! Ой, як я злякався! – зухвало сміявся Мишко, але, на всяк випадок, сховався у себе у дворі.

-Татко з роботи прийде тільки ввечері... - розгубилася Тетянка, але одразу ж знайшла вихід: - Тоді ходімо поскаржимося мамі.

-Скаржитися нікому не будемо: ми ж не ябеди! А у мами і без того клопоту багато – увесь ранок порається на городі, - рішуче заявила Наталка.

-То що ж тоді будемо робити? Підемо перевдягнемося? – запитала Тетянка.

-Помиємося, перевдягнемося і... виперемо плаття. Ось що! Влітку білизна сушиться миттєво. Ходімо! – повела сестру у дім Наталка.

-Але ж ми не вміємо прати! – заперечила Тетянка.

-А що там уміти!? Ми ж бачили, як це робить наша мама. Наберемо у миску теплої води, додамо пральний порошок, зануримо плаття у воду, ретельно потремо їх руками, потім прополощимо і повісимо сушитися. От і усе!

-Добре, - нарешті погодилася Тетянка.

І робота закипіла. Коли мама повернулася з городу, дівчатка вже знімали плаття з мотузки. Мамі вони сказали, що випадково забруднилися.

-Які чудові господині у мене ростуть, - посміхнулася мама. – Ходімо я навчу вас прасувати. Такі речі можна робити тільки під наглядом дорослих, бо праска електрична і нею треба вміти користуватися..

Вночі сестрички полягали спати. Біля їхніх ліжок на стільцях висіли випрані і випрасувані ними платтячка. Раптом Тетянка сказала пошепки:

-Слухай, Наталко. Виходить, що Мишко, коли стрибнув у калюжу, зробив гарну справу, адже ми через це навчилися і прати, і прасувати?

-Та ні, - відповіла сестричка, - він вчинив погано. – Але, дійсно, завдяки цьому прикрому випадку, ми дечому навчилися. А все ж таки добре, що ми не поскаржилися на нього батькам!

-Еге ж, - погодилася Тетянка. - А знаєш, Мишко сам себе покарав: тепер тиждень не буде виходити на вулицю, щоб не потрапити на очі нашому татові чи мамі.

Дівчатка весело засміялися, а за півгодини вже міцно спали...

 

Прочитано 356 раз Последнее изменение 05 июль/ 2018
Раиса Татаркова

Моя малая родина - Донбасс. Родилась в Донецкой области, закончила исторический факультет Луганского педагогического  института. Преподавала историю, право и философию в школах Херсона, где проживаю и сейчас. Писать стала в очень зрелом возрасте и совершенно случайно. Член литстудии "Парус надежды". Мой литературный наставник - писатель Леонид Марченко. Именно он научил меня писать. Дипломант и лауреат литературного конкурса им. Бориса Лавренёва. Первая моя публикация появилась в журнале "Отражение". Люблю писать для детей, являюсь одним из авторов литературно-художественного детского издания "Настенька". 

Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Другие материалы в этой категории: « Замок із піску Ходить сон за вікном »

Комментарии   

0 # Владимир Кучеренко 06.07.2018 13:25
У детей свой особый мир, который во многом непонятен взрослым. И мама девочек не поругала их за грязные платья, а поощрила их инициативу. Ведь на добром слове вершат :-) ся большие дела...
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
+1 # Раиса Татаркова 06.07.2018 04:48
Спасибо, Николай!
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
+1 # Николай Довгай 05.07.2018 11:04
Ай, да сестрички! Хорошие девочки. Вырастут - будут добрыми женами и матерями. А и рассказ хорош. :-)
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить